День: 06.05.2023

Історії

Ірина Василівна, поверталася з магазину. Вона мовчки витягла вперед свою сумку і, схопившись за поручень, піднялася на третій поверх. На майданчику Ірина Василівна зупинилася від подиву, упустивши сумку. Двері в її квартиру були відчинені навстіж, хтось ходив в коридорі і щось рухав

Ірина Василівна, повертаючись з магазину, ледь змогла протиснутись між вантажною газеллю, припаркованою біля самого ґанку під’їзду, і дверима. Вона мовчки

Read More
Історії

-Мамо, ну що ти говориш, кому я напишу, на село дідусеві? Я не знаю його адреси. Прізвище мигцем бачила один раз, – Ксенія виправдовувалася і продовжувала чекати її. Телеграму. В один із суботніх днів у квартиру подзвонили. Ксенія побігла до дверей. – Павленко? – запитала жінка-листоноша. Ксенія кивнула. – Розпишіться. Листоноша простягнула Ксенії невеликий папірець. В папірці було всього пару слів..

-Любиш? -Люблю, – притискаючись сильніше до Максиму, випалила Ксюша. -Тоді йдемо до мене. -Ось так відразу? – вдивляючись в його

Read More
Історії

– Тітко Олено, допоможіть мені, будь ласка, з математикою, – тихо попросив Андрійко. – Мені ніколи, – не відриваючись від ноутбука, відповіла дівчина. – У мене весілля через два тижні. За пару днів до весілля у Юрія зламався комп’ютер, і він скористався ноутбуком Олени. І чopт його смикнув зайти в історію…Юра не повірив своїм очам…

– Тітко Олено, допоможіть мені, будь ласка, з математикою, – тихо попросив Андрійко, з надією дивлячись на подругу батька. –

Read More
Історії

-Ох і красива у тебе дочка, Галю. -Ой, та ну тебе, – зніяковіло відповіла Галя, – що ж тут красивого, дитина, як дитина. -Та не скажи, вона ж у тебе як ця, з казки, так як її, дівчинка така, а … ось … Мальвіна. Оксана була дівчинкою кмітливо, вона швидко зрозуміла свою вигоду бути красивою. І почала активно це використовувати…

-Ох і красива у тебе дочка, Галю. Жінка дивилася з розчуленням на дівчинку, та була одягнена в рожеву сукню, з

Read More
Історії

Таня вийшла з старого автобуса. Взяла в обидві руки сумки і попрямувала до свого села. Але як тільки трохи відійшла, як xлинyв дощ. – Дівчино, сідай, підвезу, – вигyкнyв з кабіни вантажівки хлопець. Таня не чула, як він під’їхав. Вона не могла впізнати водія за струменями дощу. – “Якби ж він на 5 хвилин раніше приїхати”, – poздpaтoвaнo подумала вона

Таня незграбно спустилася зі сходів старого автобуса. Від довгого сидіння ноги зaтeкли, одерев’яніли. Вуха тут же заклало від дзвінкої сільської

Read More