Ірина Іванівна їхала на день народження приятельки. Виходячи з автобуса, вона вирішила купити квіти. Продавчиня швидко дала квіти Ірині Іванівні і миттєво закрила віконце. Щось здалося їй дуже знайомим в цій дівчині. Вона йшла і не могла згадати, де ж вона її бачила. – Точно! Великі сині очі… Так це ж вона! Ірина Іванівна швидко розвернулась назад
Олечка була улюбленицею всього двору. Малятко трьох рочків з кучериками, схожими на білі завитки-стружки, була веселою, рухливою і дуже ніжною.
Read More