Господинька

Грюкнули вхідні двері і всі відразу з поважним виглядом застигли в напружених позах. Ще б пак, в будинку Мірошників чекали

-Вова, ти там на базу збирався, може мене візьмеш? – Володимир почув голос Ольги. Запитала вона обережно, наче так, про

-Я не буду жити в квартирі, в якій я не господар. Якби Діані хтось сказав таке зараз, то вона б

Василь, високий, з давно не стриженими кучерями каштанового волосся, темно-карими очима, що дісталися йому від батька, і чарівними ямочками на

Люба дуже ревнувала свого чоловіка. Хоча приводів він їй не давав. Зразковий сім’янин і турботливий батько, Павло поспішав після роботи

Не встиг Іван переступити поріг квартири, як мама взяла його за рукав і зашепотіла: – Нарешті, прийшов. Мій руки і

– Вікторе, скоро у нас тридцятиріччя весілля, – якось увечері сказала чоловікові Людмила. – Так, я пам’ятаю, Люда, пам’ятаю, –

-Уявляєш, мені на роботі премію дали. Олег явно хвалився. І Вероніка була за нього рада. Та й за себе теж.

-Ми розлучаємося, – Анжела діловито збирала речі в валізи. -А хоча б причину дізнатися я можу? – запитав Марко, притулившись

Люба підмітала двір, коли у хвіртку хтось постукав. Вона поправила хустку і відсунула засув. Перед нею стояв високий чоловік з