Оля прискіпливо оглянула сервіровку столу. – Начебто все ідеально, – подумала вона. Тут пролунав дзвінок у двері і Оля полетіла відкривати. – Привіт! – посміхаючись сказав Ігор. – Це тобі! І він простягнув букет троянд. -А у тебе тут нічого, затишно… І в цей момент обидва почули гучну музику і тупіт ніг
Оля прискіпливо оглянула сервіровку столу.
– “Начебто все ідеально,” – подумала вона.
Потім пройшлася по кімнатах і теж залишилася задоволена: все чисто, ніякого бардаку немає, не квартира, а цукерочка!
Тут пролунав дзвінок у двері і Оля полетіла відкривати.
– Привіт! – посміхаючись сказав Ігор. – Це тобі!
І він простягнув букет троянд.
– Дякую! Роздягайся і проходь. Зараз годувати тебе буду.
Оля і Ігор зустрічалися вже чотири місяці, але всі зустрічі були на території Ігоря, і ось, нарешті, Оля вирішила влаштувати романтичний обід для них у себе вдома.
– А у тебе тут нічого, затишно …… Диван такий м’який …., – сказав Ігор після обіду, коли вони перемістилися на нього щоб подивитися який-небудь фільм.
– Я спеціально такий шукала. Мені хотілося сідати на нього і провалюватися. І телевізор я саме такий хотіла … Та й всі меблі і всі речі я підбирала під себе. Ну що, дивимося?
– Ага, – відповів Ігор.
І в цей момент обидва почули гучну музику і тупіт ніг.
– Що це?! – здивувався Ігор.
– О, це моя сусідка. Не звертай уваги.
– Не звертати увагу? – Ігор почав злuтися. – А як ми будемо дивитися фільм? Тут такий гуркіт стоїть, наче музика грає навіть не в сусідній кімнаті, а прямо тут! На якій гучності вона її слухає?
Ольга знизала плечима.
– Ну, ти така спокійна, – здивувався Ігор. – Ти взагалі ходила до неї? Розбиралася? Казала, що дільничного викличеш чи noлiцiю? О! Давай я сходжу! Я чоловік. Мене вона злякається і послухається.
Ольга посміхалася.
– Ігор, нічого не треба робити …..
– Та ти що, навіть не ходила до неї і не пред’являла претензії?
– Ну звичайно ходила …. і пред’являла … і з дільничним приходила …. і навіть noлiцію викликала. Та навіть придумувала підступні плани пoмcти – наприклад, завести величезну собаку, яка буде голосно гавкати і не дасть їй спати …. але вчасно одумалася, – засміялася Оля.
– І?
– А зараз я просто бажаю їй щастя, здоров’я, грошей побільше і чоловіка чудово. Ось прям як вона вмикає музику, так я і починаю їй бажати ….
– І? – запитав Ігор. – Нууу, це допомагає?
– Поки що ні …. Точніше, зараз вона стала рідше музику свою слухати. І це мене надихає!
– Оля …. ти розумієш, що всі твої побажання сусідці – це просто маячня. Невже ти думаєш, що вона через твої побажання перестане голосно вмикати музику?
Оля ще раз знизала плечима.
– А чому ні? Я таким же чином налагодила стосунки із однією колегою по роботі. Знаєш як вона мене дратувала? Ух! А потім я стала бажати їй всіх благ, які тільки вона може придумати. І через деякий час вона просто відстала від мене і все. Я перестала для неї існувати і вона переключилася на інших наших спільних колег …..
– Це просто збіг!
– Збіг чи ні – я не знаю. Але мені подобається думати, що було саме так, як я тобі розповіла. Та й сусідка стала рідше включати музику. Ось, поки ми з тобою говорили, музику вона вже вимкнула, – і Оля кинула переможний погляд на Ігора.
………………
Ігоре, зайди до мене, – Ігор почув голос начальника.
– Добре, промовив він.
Ігор зібрав зі свого столу договора і звіти.
– Ти куди збираєшся? – запитав колега, що сидів поруч.
– Так, Андрій Павлович дзвонив …. просив зайти …
– А ти чув, – зашепотів колега. – Там дочку директора прилаштувати вирішили в наш відділ, а він у нас укомплектований, так що когось з нас повинні звільнити.
Серце Ігора стислося, але він не подав вигляду.
– Ясно, – тільки і зміг сказати він.
“Мда … невже цим “щасливчиком” стану я? Звичайно не хотілося б …. Місце хороше ….. та й не готовий я до таких змін зараз. Тільки з Ольгою стали на покупку дачі відкладати і ось. ….. “
Нарешті Ігор зібрав все, що міг і вийшов з кабінету і попрямував до начальника.
Несподівано для себе, Ігор раптом почав бажати своєму начальнику щоб він заробляв багато грошей, щоб в сім’ї у нього все було добре, щоб він був здоровий, представляв його щасливим. Від цього Ігор навіть піднісся, тому в кабінет начальника він увійшов з посмішкою.
Говорили вони хвилин 30 і Андрій Павлович сказав Ігорю: “Ну, йдіть, працюйте.” І потім виявилося, що звільнили зовсім іншу людину.
……………….
– Оля, уявляєш, твоя стратегія працює!
– Яка?
– Ну як яка? Стратегія бажати іншим добра …..
– Аааа …. До речі, ти помітив, що сусідка моя не шумить? Давно, до речі ….
– Ні, не помітив …. Хоча дійсно, і справді не шумить …
– Так ось, заміж вона вийшла і виїхала. Тепер іноді до батьків приїжджає. Змінилася дуже…. Сьогодні як раз її зустріла в ліфті.
– Круто!
……………..
Після цих подій Ігор завжди став бажати всім, хто його оточує і не дуже йому подобається, тільки добра. І після цього, всі неприємні ситуації, пов’язані з цими людьми зникали і люди ставали добрими і чуйними.
Так Ігор перевірив приказку: стався до інших людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе.