Господинька

У магазині що поближче – кавуни маленькі і безтолкові. А в магазині подалі – великі і майже без кісточок. Я

– Добрий вечір – Добрий … А ви до кого? – Мені потрібен В’ячеслав Іванович… – Це мій чоловік, а

Тамара їхала в маршрутці. Сорок років, кажуть, не відзначають, але Тамарі хотілося свята, хотілося великий компанії. Ще більше хотілося заміж.

-Мамо, ти знайшла золото? – Іра заклопотано порпалася в шафах. З чого ж почати? Стінка була невелика, але всяких шкатулочок

Люба зайшла в сільський магазин і стала в чергу. Перед нею було людини три. Вона стояла та дивилася на полиці

-Дочка мене не зрозуміла, син теж досить різко висловився, але я все одно вирішила: розлучаюся, набридло все, хоч те що

– Оленко, Оленко! Це я, Марія! Ну ти що, не впізнала чи що? – дуже знайомий голос пролунав в телефоні. 

Ганна поралася у себе на ділянці, весна в цьому році рання, кінець березня ще тільки, а вже зійшов весь сніг.

У дитинстві я вважала, що у нас звичайнісінька сім’я – мама, тато і я. І мене не бентежив той факт,

Юля любить його. Любить все, що пов’язано з ним. Любить, як він ходить, як спить, як він прокидається вранці, і