Таня зайшла в соціальну мережу і раптом побачила серед спільних знайомих прізвище Віктора. Вона подумала, а чому б не відправити фотографію дочки, нехай знає, що десь росте така красуня. Відправила і забула. Через три дні зайшла до себе на сторінку і раптом побачила, що він їй відповів. Те, що вона прочитала і побачила, змусило її розреготатися.
Мама знову сварилася на Таню, бо грошей до зарплати не вистачило і їй довелося позичати у сусідки, що вона категорично не любила робити. Але що поробиш, якщо у нас такі маленькі зарплати і як їх не розтягуй, як не економ, все одно не вистачає, особливо якщо якусь річ купити. А Таня потайки від мами купила собі на осінь туфлі, дуже вже вони їй сподобалися. Взагалі, вони влаштували з дочкою маленький шопінг.
І доньці нову курточку, хоча і стара ще була не мала, ну тільки видно, що поношена, адже вона їй після старшої двоюрідної сестрички дісталася і вже весну вона в ній відходила. А в садок соромно в старому ходити, вони ж не зовсім бідні, хоч і одинокі.
Так, не пощастило Тані із заміжжям, вірніше, з передбачуваним заміжжям. А яка любов у них з Віктором була красива. Дівчата, з якими в студентському гуртожитку жила, заздрили всі. Букет, раз через раз, хоч польових, хоч з клумби міської, але ж це так приємно. У кіно, на прогулянки. Він її мало не на руках носив, все говорив, що як тільки складуть випускні іспити, отримаємо дипломи – розпишемось.
Правда, все це він обіцяв до тих пір, поки свого не добився, а ось коли Таня зрозуміла, що вагітна, то став взагалі уникати. Вона покликала його на серйозну розмову, сказала, що треба зараз розписатися. Її в селі не зрозуміють, якщо приїде з животом одна. Але він приголомшив її своєю відповіддю:
– Ми так не домовлялися, дитина мені не потрібна, я ще на ноги не встав. Ти що, не могла захищатися!
– Але ж ти сказав, що розпишемось по весні.
– Сказати можна багато чого, а ось зараз я тебе розлюбив і одружуватися не буду. І взагалі, може дитина і не моя.
Таня, розвернулася і вся в сльозах пішла. Вона зрозуміла, що за красивою зовнішністю Віктора ховається підла душа, а навіщо їй такий чоловік. І як вона його нутро раніше не розглянула, впиваючись його любов’ю. Потім почала згадувати деякі моменти їхніх стосунків, на які вона не звертала уваги, коли він вів себе скажемо так – не зовсім по-чоловічому.
Але про це треба було думати раніше, і Таня вже не винила повністю Віктора, а взяла відповідальність за свою закохану сліпоту і зайву довірливість. Він був в одному прав, треба було захищатися, якщо вже погодилася на близькість, а завагітніти можна було вже й в заміжжі.
Добре, що вона встигла отримати диплом економіста і повернулася в село вже дипломованим фахівцем, хоч і з животом. Ну а там, вирішила Таня тоді, як життя покаже. Судилося їй зустріти свого чоловіка, який прийме і її дитину – добре, ні, значить і у неї доля така ж, як і у матері. Та виростила її одна, батько рано пішов з сім’ї, їздив на заробітки там закохався в якусь жінку, так з нею і залишився.
Ось і живуть вони зараз втрьох – мама, вона і дворічна донька Світланка, яку вона дуже любить. Таня працює економістом в торговій компанії, мама вдома з онукою. Ось зараз, восени, в садок йде і мама туди ж, на свою роботу вихователем виходить, вже їм легше буде. Що найбільше Таню підтримувало в житті, так це її сильний характер і оптимізм. Вона не вішала ніс при невдачах, а намагалася швидше з них вийти.
Якось увечері Таня зайшла в соціальну мережу і раптом побачила серед спільних знайомих прізвище Віктора – Миронюк Віктор Андрійович. Вона подумала, а чому б йому не відправити фотографію дочки, нехай знає, що десь росте така красуня.
Вона зайшла до нього на сторінку, фотографії у нього, як не дивно, не було і взагалі інформації було мало, тільки те, що живе зараз в Харкові, закінчив школу, однокласники його. Треба ж, недалеко від них. Вона швидко в редакторі виправила місце проживання на велике місто, подалі від – Харкова, щоб не дай Бог не приїхав.
Взяла і відправила йому фотографію Світланки і підписала – це твоя дочка, але ти її бачиш в перший і останній раз і то, на фото. Відправила і забула і десь днів через три зайшла до себе на сторінку і раптом побачила, що він їй відповів. І те, що вона прочитала і побачила, змусило її розреготатися.
По-перше, на аватарці з’явилася фотографія абсолютно незнайомого чоловіка і йому було тридцять п’ять років. До речі, дуже приємний чоловік. А по-друге, він запитував, коли і як вони з нею примудрилися створити настільки досконале створіння, якщо навіть незнайомі.
Вона йому тут же написала тисячу вибачень, просто він з її колишнім коханим виявилися непросто однофамільцями, але у них і ім’я та по батькові збіглися. Тільки ось вона на вiк не подивилася, батькові Світлани двадцять сім років виповнилося.
Вона, до речі, виправила своє місце проживання на старе, тому що їй знайомі написали, коли вона встигла так далеко переїхати, чому вони нічого не знають про це. Довелося написати правду.
Таня зацікавилася, яким чином Миронюк старший опинився в списку спільних знайомих, а потім з’ясувалося, що це її одногрупниця підписалася на нього у своєї знайомої, теж думала, що це Миронюк молодший, але помилилася. А він так і залишився у неї в друзях, забула видалити.
А на наступний день вона знову отримала повідомлення від Миронюка старшого, як вона його назвала. Він теж запитав, коли вона встигла переїхати в село, адже нещодавно не там жила? Довелося і йому пояснити, чому вона так зробила. У них почалося листування, яке тривало протягом місяця. Він розпитував її про її життя, про дочку, що було дуже приємно, сказав, що вона дуже красива дівчинка, копія мами.
А потім Віктор запропонував зустрітися, якщо вона не проти? Він запропонував приїхати до нього на вихідні з дочкою. Таня подумала, що чудеса трапляються в нашому житті, головне не пройти повз них і погодилася на його пропозицію, але з тією умовою, що вони переночують з дочкою в готелі. Він погодився.
Таня вже знала, що він два роки, як розлучений, дружина поїхала з новим чоловіком в Київ, дітей спільних не було. Що він працює в якісь компанії, де точно не писав, та й їй було все одно. Їхнє листування завжди приносила їй позитивний настрій, Миронюк старший вмів жартувати, і взагалі з ним було цікаво спілкуватися, відчувалося, що він начитаний, розумний чоловік.
І ось вони зустрілися. Коли маленька Світланка побачила Віктора, мама їй перед цією поїздкою показала фотографію і сказала, що ми їдемо до цього дядька Віті в гості, він хороший, то відразу підбігла до нього, обняла за коліна злегка розгубленого чоловіка і видала:
– Таточку, мій татко.
Таня теж розгубилася, адже вона її цьому не вчила, що він подумає. Дівчина почервоніла як рак і тут же сказала:
– Вибачте, я не думала, що вона так відреагує на вас. Ви нічого такого не подумайте, я просто … Загалом, ми поїдемо назад.
– Таню, дорога, не соромтися, я дуже навіть радий цьому, не доведеться дитині звикати до мене. Так, доню?
Він підхопив радісну Світлану на руки, а вона почала його цілувати в обидві щоки. Він засміявся, притискаючи дитину до себе.
– Я навіть не очікував, що це так здорово, у мене аж серце стислося від щастя. У моєму житті сталося чудо.
Вихідні вони провели дуже весело, гуляли в парку, каталися на всіх атракціонах, потім їли в кафе морозиво, відвідали зоопарк. Час вони провели чудово, а також продуктивно, в тому плані, що до кінця другого дня з’ясували, що подобаються один одному.
І тут Віктор зробив їй пропозицію:
– Таня давай не тягнути резину. Ти вже зрозуміла, що я не просто так запросив вас, я закохався на відстані в тебе, а коли дізнався тебе ближче, зрозумів, що зробив правильний вибір. Виходь за мене заміж. Тим більше у нас з тобою росте така чудова донька – пожартував він.
І було весілля. Правда невелике, в колі сім’ї і близьких.