Господинька

Марія виховувала дітей можна сказати одна. П’ятеро, один за одним народилися, між старшим і другим два роки різниця, а решта

Таня впіймала себе на думці, що поспішає додому. Надворі віяв холодний, пронизливий вітер. У затишних маленьких кафе за столиками сиділи

Скільки Свєтка себе пам’ятала, вона завжди була повненькою. Та й коли не пам’ятала – теж. Про ті зрадницьки часи свідчили

– Коханий, забереш мене з роботи? – Женя подзвонила чоловіку з надією, що після важкого робочого дня її не доведеться

-Мама, приїжджайте – хлюпала Жанка в телефонну трубку. -Жанночка, що трапилася? – свекруха здогадувалася, хто винен в cльoзax невістки. Лариса

– Артем, – ввічливо почала мама, – а Настя твоя до нас зовсім переїхала чи як?  Заспаний і пом’ятий після

– Нам треба поговорити, – сказала по телефону Юля, – у мене для тебе новина.  – Я на роботі зараз,

– Ти пам’ятаєш Риту, – запитав у товариша Владислав, – ну, ту, яка бігала за тобою в школі?  – Пам’ятаю,

Настя поставила ногу на край ліжка, одягла панчохи. Вона випросталася, ступні потонули в пухнастому ворсі килима біля ліжка. Максим лежав

Після першого, невдалого шлюбу – студентського, який закінчився рівно через чотири місяці після весілля, Олексій зарікся: більше ніяких загсів! Та